Тихо падает снег,
Шалью бережно кутает землю,
И снежинки,кружась,
На бескрайних полях ткут узор.
Посмотри,человек,
И Божественной мудрости внемли,
Как осеннюю грязь
Покрывает блестящий ковёр!
Припев:Если в сердце не хватает чистоты,
Иисуса призови на помощь ты:
Грехи омоет и пошлёт надежду,
Тебе подарит белую одежду!
Новый год настаёт...
Год прошедший что дал нам с тобою?
Было всё на пути:
Боль падений и радость побед.
Пусть ничто не страшит!
Твёрдо знай:Бог ведёт за Собою,
Видишь цель впереди-
Царства Божия истинный свет?!
Припев:Если в мире не хватает чистоты,
Весть Иисуса передай всем людям ты:
И жизнь осветит яркий луч надежды-
Готовит Бог нам царские одежды!
Комментарий автора: Эта песня была написана,что говорится,на одном дыхании.Жду письма от того,кто увидит её переложенной на музыку,и,может быть,захочет исполнить во славу Божью!
Рита Шевцова,
г.Ростов-на-Дону, Россия
Мой жизненный принцип:совершенству нет предела.
Прочитано 4042 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
